Шишки марихуана LSD WEED Тула

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Алоха, народ! Как же я вам соскучился, сидели, ждали и вот я снова с вами! Сегодня я хочу поделиться с вами историей, которая произошла всего на днях и поверьте, она просто чертовски убойная!

Так вот, начну с того, что моя жизнь как наркомана комика никогда не бывает скучной. Я всегда в поиске новых закладок, чтобы развеселиться по полной программе. И на этот раз моя дурочка-подружка поделилась секретом, как можно пробить на измену с помощью шишек марихуаны. И я, конечно же, не мог упустить такую возможность, ведь главное в нашем деле - экспериментировать!

Так что я отправился на поиски недовара, ведь совесть у меня запрограммирована на высококачественные вещества. И после множества объездов, звонков с приятелями и неудачных попыток найти что-то достойное, я нашел его! Недо-недовар, который нес в себе обещание крутого шугняка!

Возвращаясь домой с этим приобретением, я уже прыгал от нетерпения - предчувствие убойного вечера сковывало меня, словно волшебные путы. Я буквально летел по улицам, радуясь каждому шагу, ведь в моих руках была закладка, которая станет ключом в мир галлюцинаций и безумия.

Наконец, я зашел в свою криповую комнатку, где плескалось масло настоящего счастья. Было время, чтобы насладиться и окунуться в мир марихуанового рая.

Спичечкой я зажег зеленую радость, закрыв все окна и включив музыку, чтобы полностью погрузиться в это безумие. Первый вдох - и я уже понимал, что сегодня будет долгая, но невероятно эпическая ночь!

Вокруг меня все начало искажаться - стены словно дышали, а потолок притягивал меня все выше. Я чувствовал себя безумным героем комикса, который прыгает, летит и взлетает прямо до чертова потолка! Эмоции кипели, а мои мозги отказывались соображать - именно так я люблю проводить время!

С каждой минутой все становилось все ярче и сумасшедше, а музыка превращалась в живой орган, который подчинялся моим настроениям. Я прыгал, качался и плясал, словно сам Би-Би Кинг на сцене! Ничего не могло остановить мои бешеные движения, ведь я был на вершине наркоманского рока!

Но не все так просто, мои друзья. Как только я окунулся в этот марихуановый рафтинг, мир вокруг начал меняться. Тени приняли устрашающий облик, а стены начали обретать глаза, которые смотрели на меня с недоброй ухмылкой.

Я поплыл на море паранойи, где каждый шорох был пережитком слишком активного воображения. Впрочем, я был настолько поглощен своим шугняком, что даже эти страшные вещи казались забавными вызовами для моей наркоманской души.

Наконец, долгая ночь подошла к концу, и я проснулся, разбитый, потный и счастливый. Когда я взглянул на себя в зеркало, я увидел картину истинного наркомана комика - волосы стояли дыбом, глаза горели фиолетовым пламенем, а улыбка на лице была такой непрекращающейся, что я думал, что она уже вросла в мою кожу.

В общем, друзья, я все сказал. Это был один из тех сумасшедших вечеров, которые я запомню на всю жизнь. Марихуана - это главный персонаж в моей истории, ведь она открывает мне двери в мир безграничного счастья и безумия. Я люблю этот убойный шугняк, я обожаю этот криповый стиль жизни!

Всегда помните, друзья, что в этом мире есть место для безумия и высшего наслаждения. И если вы еще не пробовали, то обязательно посетите эту психоделическую страну марихуанового ковра, где каждая минута - это настоящий смех и безудержная радость!